Як боротьба за традиційні цінності призводить до злочинів

Були випадки

Цей випадок – не єдиний в Україні, коли окремо взяті люди або навіть цілі компанії стали жертвами нападів і насильства через свої погляди або "інакшість". Це називається злочини на ґрунті ненависті, і страждають від них усі, хто з якихось причин або за певними ознаками здаються нападникам "іншими", не такими, "як усі": люди з іншим кольором шкіри, представники інших рас чи етносів, лесбійки, геї та трансгендери.

Наприклад, у травні цього року невідомі напали на магазин Lush у центрі Києва – на вулиці Басейній. Балончиком написали на стіні: "Україна проти збочення. Забирайтеся геть!" А все через те, що бренд позиціонує себе як дружній до ЛГБТ, про що сповістив покупців відповідною наклейкою на дверях.

У квітні на Мохаммеда, студента з Гвінеї, який вчиться у Маріуполі, напали люди у військовій формі, а після того – у поліції відмовилися приймати заяву за фактом цього нападу, не видавши потерпілому, за його ж словами, ані паперу, ані ручки для написання заяви. У 2016-му неонацисти у Харкові з ножем напали на таджика, який ішов до мечеті, у 2015-му в цьому ж місті група молодих людей побила іноземців і застрелила собак біля місцевих гуртожитків. У 2014-му в Києві підпалили кінотеатр "Жовтень" під час кінопоказу в рамках ЛГБТ-програми.

Це – далеко не весь список подібних злочинів. Їх, на жаль, занадто багато. Так, у 2015 році до Реєстру досудових розслідувань поліцією було внесено 79 злочинів, скоєних на ґрунті ненависті або нетерпимості. У 2016-му зафіксовано 76 таких випадків, з яких більша частина – це інциденти на ґрунті національності, релігії, етнічного походження. Але це – тільки дані на папері.

Насправді таких випадків – більше, адже багато постраждалих просто не доходять до поліції. Або ж у заяві з яких-небудь причин фіксують невірний мотив злочину.

Іноді для того, щоб образити когось, не обов'язково затівати бійку. Так, у квітні цього року під час футбольного матчу "Динамо" проти "Шахтаря" в Києві вболівальники "Динамо" прийшли, одягнені в біле, і розгорнули плакат з написом: "100% білий!"

Деякі з фанатів були одягнені в мантії з ковпаками, подібні до тих, які носив "Ку-клукс-клан", американська расистська організація. Тоді динамівці відзначили, що білий колір символізує виключно кольори клубу і не більше, але все одно встигли стати темою №1 для обговорення в українських і світових ЗМІ.

Навіщо це роблять?

Зазвичай "невідомі молоді люди в балаклавах" виявляються представниками політичних сил або громадських організацій, в основі яких лежить націоналізм і боротьба за традиційні сімейні цінності.

Так, наприклад, у випадку з "Купідоном" "підтримати" затриманих прийшли представники партії "Свобода", "Радикальної партії" Ляшка, а також люди, пов'язані з націоналістичними і ультраправими організаціями, такими, як "Братство" Дмитра Корчинського, "Чорний комітет", "Комітет визволення політв'язнів".

Камери спостереження зафіксували і Віту Заверуху – дівчину, недавній арешт якої викликав великий резонанс у ЗМІ. Нагадаємо, Заверуху, яку пов'язують з батальйоном "Айдар", підозрювали у вбивстві двох поліцейських у Києві у травні 2015 року. Її випустили з в'язниці під заставу в 1,6 млн грн., суму за неї вніс невідомий. Ще до арешту Заверуха не приховувала своїх поглядів: у мережі є безліч фотографій, де вона зігує, позує на тлі свастики і герба Третього Рейху – державного орла.

У вересні 2009-го було спалено "Я Галерею" Павла Гудімова, у якій напередодні відбулася дискусія про гомофобію, нетерпимість і толерантність в українському суспільстві. На стіні галереї відбили напис "ОУН" (Організація українських націоналістів). Цю ж назву використовує організація, яка у 2016-му обіцяла влаштувати "криваву кашу" на київському Марші рівності, про що громадськість сповістив у себе у фейсбуці Артем Скоропадський, прес-секретар іншої широковідомої націоналістичної організації з правого ідеологією – "Правого сектора".

Часто це – спосіб додати рейтингу політсилі або конкретній персоні, яка з'являється "на передовій". Часто таке відбувається під егідою патріотизму і боротьби за традиційні сімейні цінності. У випадку з ЛГБТ зазвичай додають формулювання "проти розбещення неповнолітніх" ("А раптом це побачать діти?"), "проти содомії" і "проти збоченців". Тут варто згадати, що нерідко таке насильство – справа рук неповнолітніх хлопців, або таких, яким ледь виповнилося 18. Їх "обробляють" на спеціальних зборах, у молодіжних організаціях при політичних партіях, у спеціальних таборах, переконуючи, що треба вести боротьбу "за націю".

Подібні інциденти призводять до того, що інші заклади і компанії, які, наприклад, позиціонують себе як френдлі до ЛГБТ і навіть включені в карту френдлі-місць Києва, бояться давати коментарі з цієї теми і зайвий раз акцентувати увагу на тому, що вони підтримують цей рух – страшно, що їх спіткає та ж доля, що "Купідон" або Lush. А ще тому, що нерідко в одному і тому ж закладі можуть збиратися ультраправі хлопці і представники ЛГБТ-руху, що призводить до конфлікту інтересів. Якось так, втім, і сталося в "Купідоні".

Одержати по заслузі?

Головна проблема у цьому всьому – відсутність поняття "злочин на ґрунті ненависті та/або нетерпимості" на законодавчому рівні, коментує адвокатка Оксана Гузь. І додає, що на її думку більш коректним було б друге визначення – про нетерпимість. У Кримінальному кодексі, каже вона, є єдина стаття – 161-а – у якій йдеться про відповідальність у зв'язку з порушенням рівноправності громадян через їх расову, національну належність, релігійні переконання. У тому числі там є визначення "інші ознаки".

"Ця стаття практично не використовується поліцією, оскільки довести вчинення злочину в її межах досить важко. Зазвичай поліція відкриває провадження з інших, більш знайомих статей, наприклад, хуліганство", - пояснює Гузь.

У низці випадків реальні мотиви злочину в заяві не вказують. Цікаво й те, що в переліку обтяжуючих обставин є вчинення злочину на ґрунті расової, національної або релігійної ворожнечі чи розбрату. Інших ознак, у тому числі таких як гомофобія або трансфобія, у цій статті немає.

Найчастіше ті, хто скоюють подібні злочини, не несуть відповідальності за скоєне. Причини можуть бути різні: потерпілі не звертаються до поліції, не вказують справжній мотив. Тут грає роль побоювання відкрито говорити про свій статус. Поліція не знає, на що звертати увагу при отриманні таких заяв. Як наслідок – не знає і специфіки розслідування таких злочинів.

"Минулого року ми проводили тренінг для поліцейських, де говорили про такі злочини. Слід визнати, що поліція сьогодні вже готова говорити про ці проблеми. Але простежується, що поліцейські не знають, наскільки важливо фіксувати мотиви злочинів, на що звертати увагу в таких випадках. Вони нарікають на брак інформації і на те, що немає навчання", – коментує Гузь. За її словами, не всі поліцейські в принципі готові працювати зі злочинами такого роду, оскільки і тут має місце бути гомофобія, трансфобія, неприйняття "інших".

Як може бути інакше?

Для того, щоб зрозуміти, який вихід існує з цієї ситуації, потрібно подивитися на досвід інших країн. У поліції Норвегії, наприклад, створено і успішно функціонує спеціальний відділ – один на всю країну – в який перенаправляються всі заяви щодо злочинів на ґрунті ненависті. Не так давно в Україні відбувся захід, де норвезькі колеги поділилися своїм досвідом з українською поліцією. Незважаючи на те, що норвезька й українська системи багато в чому відрізняються, нам все ж є що перейняти у цієї країни, вважає Гузь.

"Найближчим часом ми плануємо прийти в МВС з аналізом законодавства деяких країн, з прикладами – вдалими і ні. І з пропозицією створити окремий підрозділ з невеликим штатом з людей, яким цікаво було б працювати у цьому напрямку. Ми можемо дати цим співробітникам можливість обмінюватися досвідом з поліцейськими інших країн, готові надати необхідну інформаційну базу, провести навчальні заходи. У тому числі безкоштовно", – додає адвокат.

У самій Національній поліції нас запевнили: у грудні минулого року українські правоохоронці дійсно проходили тренінг від колег з норвезького Осло, обмінювалися досвідом і вже навіть застосовують отримані знання на практиці. А вже сьогодні слідчі проходять тренінги з підвищення кваліфікації, на яких розглядають проблемні питання, що виникають у повсякденній діяльності при розслідуванні злочинів.

Серед запропонованих до розгляду навчальних тем – "Толерантність і недискримінація в роботі поліцейського". Тут поліцейським пояснюють, як вони повинні поводитися при роботі зі злочинами на ґрунті нетерпимості.

"З метою привернути увагу суспільства до цієї проблеми Національна поліція спільно з громадськими організаціями розробили інформаційні плакати за видами дискримінації, про покарання за неї і про засоби правового захисту. Такі плакати розміщені в кожному територіальному підрозділі Нацполіціі", – додають у Нацполіціі.

У Нацполіціі теж акцентують увагу на тому, що саме формулювання "злочин на ґрунті нетерпимості" відсутнє в українському законодавстві у чіткому формулюванні.
Оригінал тексту - Update.com.ua
Авторка - Олександра Горчинська