Як білі люди Цим
висловом зазвичай намагаються позначити комфортні умови життя, роботи чи перебування десь.
"Почуватимемося як білі люди" ніби означає, що все буде на високому рівні, просто і без
зайвих складнощів. Мабуть, така риторика органічно вписалася би у реалії колоніального світу
кілька сторіч тому, коли європейці активно захоплювали території Африки та Азії, утворюючи
всюди свої колонії, та використовували чорношкіре населення у якості рабів.
Проте
у 1861-1865 роках тодішній президент США Авраам Лінкольн ухвалив закон про скасування
рабства, Нельсон Мандела пройшов крізь роки ув'язнень, аби врешті увійти в історію як перший
чорношкірий президент Південноафриканської Республіки, а країни Африки, Індія та Близький
Схід уже давно живуть як незалежні, і деякі з них – процвітаючі держави.
А отже,
поділ людей на "успішних білих", та "меншовартісних чорних" уже давно не є актуальним. А тим
паче – в цьому немає нічого веселого.
Ну ти і жид Так
історично склалося, що євреї міцно асоціюються із хитрістю, жагою до грошей та намаганням
когось обдурити чи обрахувати. "Хитрий як жид" - кажемо ми на людину, яка поводиться
нечисто. Якщо співрозмовник намагається ухилитися від прямої відповіді на запитання, або ж
відповідає зустрічним запитанням, ми часто навішуємо на нього ярлик "жид" або "єврей".
"У тебе в роду випадково євреїв не було?" - запитання, яке можна почути на адресу тих, хто
поводиться якось "не так", робить все "навпаки".
Слово "жид" дійсно є застарілим
етнонімом, яким називали євреїв ще кілька століть тому. Негативного тлумачення воно набуло у
XV столітті, коли православна церква оголосила прибічників окремих релігійних течій
єретиками, а самі релігійні течії – "єрессю жидовствующих". Тоді євреї піддавалися гонінням,
катуванням та вбивствам. Саме необхідність виживати могла змушувати їх вдаватися до
хитрощів, адже переслідування продовжувалися протягом століть - аж до голокосту, який
влаштували німецькі нацисти під час Другої світової війни.
Сьогодні ми живемо у
світі, де "невірних" більше не спалюють на вогні посеред головної міської площі, а
"відступникам і єретикам" не відрубують руки і ноги за відхід від церкви. Злочини ж проти
єврейського народу було офіційно засуджено як геноцид. Тож слід відмовитися і від негативних
конотацій.
Ти що, баба? Поділ людей на "слабку" та
"сильну" статі – дуже могутній стереотип, на якому досі базується чи не вся масова культура
в Україні. Через призму цих кліше жінок сприймають як істот, які не здатні до важкої
фізичної праці, мають бути "слабкими та ніжними", в той час як чоловіки – обов'язково лідери
у сім'ї, здобувачі та захисники. Розподіл на сильних та слабких також диктує риси характеру,
людські якості та особливості поведінки, які начебто мають бути притаманні всім без винятку
жінкам і чоловікам.
"Ти що, баба?" - вислів, яким намагаються підкреслити
слабкість опонента. Причому як фізичну, так і емоційну, психічну чи моральну. Зазвичай так
звертаються до чоловіка, чия поведінка, на думку опонентів, не є "чоловічою", з метою
образити його.
"Як баба" може бути той, хто не хоче пити чергову чарку горілки у
чоловічій компанії. "Як баба" - той, хто дозволяє собі плакати або проявляти емоції на
людях.
"Як баба" - той, чиї манери не є умовно "чоловічими": вдягається не так,
має "жіночну" ходу, "не чоловічу" статуру, має хобі, звички або професію, більш притаманні
жінкам.
У всіх цих випадках вислів: "Ти що, баба?" має негативний сенс.
Скидається на те, що "бабою" бути погано. Ось чому це є образливим для самих жінок.
Вашій мамі зять не потрібен? Розповсюджений
"жарт", за допомогою якого чоловіки часто намагаються познайомитися на вулиці з дівчатами,
вважаючи, що це дотепно та смішно. Чи так це насправді?
У перекладі на "людську"
мову це значить: "Чи не хочеш ти заміж?" Тема заміжжя – одна з найбільш зашорених у
суспільстві. Старші покоління мають застарілі уявлення про парні стосунки, сім'ю та
продовження роду. А отже, сприймають сучасний світ відповідно до цих уявлень, намагаючись
підігнати під них і нинішні покоління. Молодь часто звинувачують у тому, що "вже час
одружуватися, а ти ще гуляєш", дівчат підштовхують "народити до 25 років, бо потім вже
старою будеш", та дивуються, якщо чують, що хтось і зовсім не збирається заміж.
До того ж, питання, адресоване мамі, відсилає до тих часів, коли сама дівчина не мала права
вибору, а рішення щодо майбутнього "зятя" приймали батьки.
Проте зараз кожна із
нас може сама обирати, коли створювати сім'ю, народжувати дітей і чи народжувати їх взагалі,
присвятити себе кар'єрі, а чи романтичним стосункам, жити у парі "чоловік-жінка", або ж у
одностатевому союзі, а чи, може, взагалі не у парі. Тому питання про заміж, дітей та сім'ю є
недоречними та дратівливими.
У тебе що, ПМС?
Вважається, що кожна жінка раз на місяць переживає передменструальний синдром, під час якого
через гормональні стрибки відбувається різка зміна настрою, підвищується чутливість та
емоційність.
"У тебе що, ПМС?" - часто запитують у жінок чоловіки, намагаючись
таким чином підкреслити надмірно емоційну, на їх погляд, поведінку. Саме по собі це питання
зазвичай ставлять у негативному контексті, ніби сам передменструальний синдром є чимось
поганим. Насправді ж це не так.
По-перше, різкі зміни настрою не обов'язково
можуть бути пов'язані із циклом. Намагання їх автоматично пов'язувати знецінює емоції жінки
і часто використовується чоловіками, щоб виправдати своє небажання розібратися, що їх
насправді спричинило. По-друге, не всі жінки гостро відчувають ПМС. У деяких це взагалі ніяк
не проявляється. А по-третє – навіть коли він і є, цей синдром, в першу чергу він закладений
природою. Тож чи варто це підкреслювати?
Такий стильний, мабуть,
гей На жаль, у пострадянському суспільстві й досі збереглися
викривлені уявлення про те, як мають виглядати представники ЛГБТ. На формування цього
образу, певне, найбільшим чином вплинули американські фільми, західні журнали, а згодом його
охоче підхопили і наші ЗМІ.
Деякі й досі уявляють геїв як манірних чоловіків із
підкреслено жіночною поведінкою, які полюбляють вдягатися у рожеве, носять на шиї боа з
пір'я та фарбують губи. Відіграє роль і той фактор, що не всі розуміють різницю між
травесті, трансгендерами, трансвеститами та власне геями, вважаючи, що це – різні назви
одного явища.
Люди, світогляд яких спотворений такими стереотипами, досі
вважають, що манікюр та педикюр – винятково жіноча справа, шопінг – теж не чоловіче заняття,
а ніжні, чи, навпаки, яскраві кольори, квіти, метелики на сорочках абощо – теж ознака того,
що перед вами "гей". Насправді ж схильність чоловіка до подібних атрибутів сама по собі
нічого не говорить про його сексуальну орієнтацію.
"Підараси" проти
геїв Розмежовуючи поняття "підарас" та "гей", деякі люди вважають,
що можуть позиціонувати себе толерантними до ЛГБТ. Мовляв, проти геїв нічого не маю, а
"підарас" - це лише образливе, лайливе слово, яке використовується для характеристики
будь-кого, незалежно від сексуальної орієнтації.
Так, "підарасами", зазвичай,
бувають керівники на підприємствах, директори фірм та просто начальники, співробітники
правоохоронних органів та представники комунальних, державних структур.
Педерастія – термін, який виник іще за часів Стародавньої Греції та дослівно перекладається
як "любов до хлопчиків". Тоді це поняття мало не лише сексуальний, а і освітньо-виховний
контекст – передбачалося, що відбувається обмін досвідом. Згодом це слово дійсно
використовували як синонім до поняття "гомосексуальність", говорячи про одностатеві стосунки
між двома чоловіками. Але потім відмовилися від його вжитку.
Зараз "педераст" та
похідні від цього слова вживаються виключно у лайливому контексті. Лайливим воно стало саме
через суспільну гомофобію та ненависть до гомосексуальності.
Отже, використовувати
це слово навіть у переносному значенні - це підтримувати наше радянське гомофобне минуле.
В тебе що, рук немає? "Ти – безрука!" - говоримо ми
до людини, яка випадково щось розбила, впустила або зламала. Таким чином ніби намагаємося
підкреслити фізичну неповносправність того, на кого адресуємо, натякнути, що жертва нашого
нападу має якісь вади, які заважають їй діяти сконцентровано. На жаль, подібні звинувачення
– не рідкість і по відношенню до дітей, які не можуть зробити домашнє завдання, склеїти
поробку на уроці праці в школі тощо.
Якщо ви колись ще раз захочете вжити цю
фразу просто так, пам'ятайте: у світі дійсно повно людей, у яких немає рук. Деякі з них
займаються спортом і перемагають на Паралімпіаді, водять авто та мотоцикли, виступають на
публіці, пишуть картини, вишивають та грають на музичних інструментах. То чи дійсно
відсутність кінцівок означає, що хтось – не в змозі впоратися із банальним завданням?
Як даун Якщо попередній пункт – про намагання
навмисне натякнути на фізичні вади, яких у людини насправді може і не бути, то тут йтиметься
про натяки на ментальні та психічні розлади.
Такі слова як даун, дебіл, ідіот,
олігофрен часто вживаються як лайливі з метою підкреслити "недалекість" людини. Натомість
далеко не всі розуміють, що кидаються на вітер справжніми психічними діагнозами. Кожен із
цих діагнозів відрізняється за складністю, серйозністю ураження психіки чи інтелекту, вони
проявляються по-різному. Перш ніж називати когось "ідіотом", загугліть, що стоїть за цим
словом.
Важливий нюанс: наявність подібного діагнозу не завжди означає, що людина
до кінця життя буде соціально неадаптованою, не матиме друзів, родини і роботи та буде
вигнанцем, який не розуміє, коли до нього звертаються. Погляньмо, наприклад, на Пабло
Пінеду. Цей 43-річний іспанець, який живе із синдромом Дауна, закінчив університет, отримав
диплом бакалавра та став викладачем. Окрім того, отримав нагороду на міжнародному
кінофестивалі у Сан-Себастьяні за найкращу чоловічу роль у кіно.
Якщо ж людина
дійсно недієздатна, це тим більше не привід для іронії, бо такий стан є серйозною проблемою,
за якої людина потребує допомоги і підтримки, а не глузування.
